DOI: https://doi.org/10.31500/2309-8813.13.2018.152240

Подія в історії мистецтва: виробництво статусу

Олександр Клековкін

Анотація


Загальна історія, історія виконавського мистецтва, як і театральна режисура, збігаються в одному зі своїх завдань: створенні історії (вигаданої або правдивої), виробництві події засобами своєї науки або мистецтва з опорою на історичні джерела у науковців або на текст драми — у режисера. Це означає, що дослідн ицькі методи загальної історії, як і методи режисерського аналізу, можуть бути запозичені історією перформативного мистецтва, тим більше що ключові поняття, на які спираються названі галузі — факт і подія, — збігаються. У дискусіях з приводу природи наукового факту можна виокремити кілька найголовніших підходів, серед яких: факт — це повідомлення якогось джерела, свідка і т. ін.; факт — це те, що сталося насправді; науковий факт — це конструкт, створений дослідником у результаті аналізу, зіставлення й узагальнення одиничних елементарних фактів, слідів якоїсь події. Ще більше розбіжностей існує у визначенні поняття подія. Недостатня чіткість у визначенні цих і деяких інших пов’язаних з ними понять зумовлює інколи несвідому маніпуляцію — підміну фактів — історичними свідченнями, подій — фактами, зокрема фактами культовими, медійними, що призводить, зрештою, до домінування в історії мистецтва суб’єктивного, релігійного або ж ідеологічного чинника. На численних прикладах з історії світового й українського театру виявлено зразки історії, написаної всупереч фактам (коли ігнорування відмінностей між свідченнями і різними статусами факту — факт, подія, реліквія, прецедент тощо — призводить до створення історичних міфів, панування яких зумовлено, зокрема, імперськими впливами), і продемонстровано можливості застосування методу дійового аналізу в історії театру. Розгляд історії перформативного мистецтва під кутом зору подієвої історії створює передумови для зміни порядку денного і розширення рубрик — переліку запитань, відповіді на які мусять збагатити не лише мистец­твознав­ство, а й мистецьку практику, знання не лише про минуле театру, а й про його сучасний стан.


Ключові слова


Факт; статус факту (елементарний, медійний, прихований, прагматичний, культурний); подія; явище; реліквія

Повний текст:

PDF

Посилання


Barg M. Kategorii i metodyi istoricheskoy nauki. Moskva: Nauka, 1984. 342 s.

Breht B. Dialekticheskaya dramaturgiya // Teatr: Pesyi. Stati. Vyiskazyivaniya: V 5 t. Moskva: Iskusstvo, 1965. S. 51–64.

Breht B. Pyat trudnostey pishuschego pravdu // Teatr: Pesyi. Stati. Vyiskazyivaniya: V 5 t. Moskva: Iskusstvo, 1965. S. 66–81.

Breht B. Rech na pervom mezhdunarodnom kongresse pisateley v zaschitu kulturyi (Parizh, 1935) // Teatr: Pesyi. Stati. Vyiskazyivaniya: V 5 t. Moskva : Iskusstvo, 1965. S. 88–93.

Vanchenko K. Spogady` ukrayins`kogo ly`cediya // Chervony`j shlyax. 1928. # 7. S. 213–231.

Vitg`enshtajn L. Tractatus logico-filosoficus. Filosofs`ki doslidzhennya. Ky`yiv: Osnovy`, 1995. 311 s.

Ershov P. Rezhissura kak prakticheskaya psihologiya: Vzaimodeystvie lyudey v zhizni i na stsene. Moskva: Iskusstvo, 1972. 352 s.

Kareev N. Istoriologiya: Teoriya istoricheskogo protsessa. Moskva: LIBRIKOM, 2011. 328 s.

Kleyn L. Istoriya arheologicheskiy myisli. V 2 t. T. 1. SPb.: Izd-vo S.-Peterb. un-ta, 2011. 688 s.

Knebel M. O tom, chto mne kazhetsya osobenno vazhnyim. Moskva: Iskusstvo, 1971. 520 s.

Knebel M. Poeziya pedagogiki. Moskva: VTO, 1976. 526 s.

Knebel M. Slovo v tvorchestve aktera. 3-e izd. ispr. Moskva: VTO, 1970. 160 s.

Kolingvud R. Dzh. Ideya istoriyi. Ky`yiv: Osnovy`, 1996. 615 s.

Leman H. T. Postdramaticheskiy teatr. Moskva: ABCdesign, 2013. 312 s.

Lotman Yu. Kultura i vzryiv. Semiosfera. SPb.: Iskusstvo, 2000. S. 12–149.

Mamontov Ya. DramaturgIya I. TobIlevicha. Tvori. T. 6: BIografIya. BIblIografIya. Kritika. ArhIvnI materIali. HarkIv, 1931. S. 143–251.

Stanislavskiy K. «Gore ot uma» A. S. Griboedova. Sobranie sochineniy: V 9 t. T. 4: Rabota aktera nad rolyu: Materialyi k knige. Moskva: Iskusstvo, 1991. S. 48–173.

Steshenko I. Istoriya ukrayins`koyi dramy`. Ky`yiv, 1908. 309 s.

Tovstonogov G. A. Chehov «Tri sestryi». Repetitsii spektaklya 12 oktyabrya 1964 goda — 23 yanvarya 1965 goda. Krug myisley: Stati. Rezhisserskie kommentarii. Zapisi repetitsiy. Leningrad: Iskusstvo, 1972. S. 171–223.

Uayt H. Metaistoriya. Istoricheskoe voobrazhenie v Evrope HIH veka. Ekaterinburg: Izd-vo Ural. un-ta, 2002. 528 s.


Пристатейна бібліографія ГОСТ


Барг М. Категории и методы исторической науки. Москва: Наука, 1984. 342 с.

Брехт Б. Диалектическая драматургия // Театр: Пьесы. Статьи. Высказывания: В 5 т. Москва: Искусство, 1965. С. 51–64.

Брехт Б. Пять трудностей пишущего правду // Театр: Пьесы. Статьи. Высказывания: В 5 т. Москва: Искусство, 1965. С. 66–81.

Брехт Б. Речь на первом международном конгрессе писателей в защиту культуры (Париж, 1935) // Театр: Пьесы. Статьи. Высказывания: В 5 т. Москва : Искусство, 1965. С. 88–93.

Ванченко К. Спогади українського лицедія // Червоний шлях. 1928. No 7. С. 213–231.

Вітґенштайн Л. Trаctatus logico-filosoficus. Фiлософськi дослiдження. Київ: Основи, 1995. 311 с.

Ершов П. Режиссура как практическая психология: Взаимодействие людей в жизни и на сцене. Москва: Искусство, 1972. 352 с.

Кареев Н. Историология: Теория исторического процесса. Москва: ЛИБРИКОМ, 2011. 328 с.

Клейн Л. История археологический мысли. В 2 т. Т. 1. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2011. 688 с.

Кнебель М. О том, что мне кажется особенно важным. Москва: Искусство, 1971. 520 с.

Кнебель М. Поэзия педагогики. Москва: ВТО, 1976. 526 с.

Кнебель М. Слово в творчестве актера. 3-е изд. испр. Москва: ВТО, 1970. 160 с.

Колінгвуд Р. Дж. Ідея історії. Київ: Основи, 1996. 615 с.

Леман Х. Т. Постдраматический театр. Москва: ABCdesign, 2013. 312 с.

Лотман Ю. Культура и взрыв. Семиосфера. СПб.: Искусство, 2000. С. 12–149.

Мамонтов Я. Драматургія І. Тобілевича. Твори. Т. 6: Біографія. Бібліографія. Критика. Архівні матеріали. Харків, 1931. С. 143–251.

Станиславский К. «Горе от ума» А. С. Грибоедова. Собрание сочинений: В 9 т. Т. 4: Работа актера над ролью: Ма­те­ри­алы к книге. Москва: Искусство, 1991. С. 48–173.

Стешенко І. Історія української драми. Київ, 1908. 309 с.

Товстоногов Г. А. Чехов «Три сестры». Репетиции спектакля 12 октября 1964 года — 23 января 1965 года. Круг мыслей: Статьи. Режиссерские комментарии. Записи репетиций. Ленинград: Искус­ство, 1972. С. 171–223.

Уайт Х. Метаистория. Историческое воображение в Европе ХІХ века. Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2002. 528 с.





ISSN: 2309-8813 (Print), e-ISSN: 2663-0362